Сировина

https://www.replast-ltd.com/wp-content/uploads/2019/08/Syndiotactic_polypropene-770x513.png

Поняття полімерної сировини (пластмаси) зазвичай включає в себе два типи матеріалів:

  1.  Первинні полімери – високомолекулярні сполуки з невеликою кількістю різних добавок (стабілізатори, пластифікатори, інгібітори, пігменти, змазки тощо). Вони поділяються на термопластичні, які багаторазово переходять у в'язкутекучий стан і можуть перероблятися повторно та термореактивні, які після формування виробу переходять у неплавкий і нерозчинний стан. До першого класу з найбільш широко використовуваних полімерів належать: Поліетилен високої густини (ПЕВГ), поліетилен низької густини (ПЕНГ), поліпропілен (ПП), поліамід 6 (ПА-6), полівінілхлорид (ПВХ), полікарбонат (ПК), поліетилентерефталат (ПЕТ), полістирол (ПС), акрилонітрилбутадієнстирольний пластик (АБС). Серед реактопластів широко використовуються епоксидні та поліестерні смоли.
  2. Полімерні композиційні матеріали, що включають в себе полімерну матрицю (термопластичну чи термореактивну) та наповнювачі (дисперсні або волокнисті) та/або інші полімери, а також різні додатки. Такі матеріали зазвичай використовують для створення виробів з підвищеними або специфічними характеристиками для виготовлення виробів конкретного призначення.

 Вторинна і первинна полімерна сировина

 Сьогодні полімери знайшли застосування у всіх сферах людського життя та галузях промисловості, тому актуальною є вторинна переробка полімерної сировини. Завдяки комплексу своїх властивостей полімери при достатньо кваліфікованому підходу і підготовці можуть бути повторно перероблені у нові вироби, безпосередньо з вторинної сировини чи у суміші з первинною у різних пропорціях.

Термопластичні литтєві і екструзійні матеріали

Більшість термопластів можуть перероблятися як литтям під тиском так і екструзією. Метод переробки буде визначатися властивостями полімерної сировини  які залежать від способу її синтезу і наявністю тих чи інших додатків. Серед значної кількості полімерних матеріалів найпоширенішими за використанням можна виділити такі:

https://www.replast-ltd.com/wp-content/uploads/2019/08/polipropileno_tcm14-17675-300x200.jpg

Поліпропілен - синтетичний термопластичний полімер, зазвичай прозорий, який відноситься до групи поліолефінів. ПП є одним з найлегших полімерів із середньою густиною 900-905 кг/м3, випускається у вигляді гранул або порошку. Має відмінну прозорість, здатність до зафарбовування і блиск. Має хороші водостійкість, хімічну стійкість, а також відзначається відмінними теплофізичними та фізико-механічними властивостями (міцності при розтягу, твердість, модуль пружності, теплостійкість). Істотним недоліком поліпропілену є недостатня морозостійкість і чутливість до окиснювання.

Поліпропілен

Поліетилен
високого тиску

Поліетилен низького тиску  - синтетичний термопластичний полімер лінійної будови, випускається він у формі гранул з низьким ступенем прозорості, відноситься до групи поліолефінів, з середньою густиною 960 кг/м3. Являє собою високоміцний морозостійкий матеріал.

Поліетилен високого тиску - синтетичний термопластичний полімер з деяким ступенем розгалуженої макромолекулярної будови, випускається у формі напівпрозорих гранул  з глянцевим блиском, з середньою густиною 910-930 кг/м3. Має високі волого-і морозостійкість,  низьку паро- та газопроникність, відмінну стійкість до механічних пошкоджень і до впливу лугів будь-якої концентрації, розчинів основних і нейтральних солей, органічних і неорганічних кислот. Основним недолік всіх поліетиленів є схильність до старіння, особливо під дією ультрафіолетового випромінювання.

Поліетилен
низького тиску

Полівініл
хлорид (ПВХ)

Полівінілхлорид - виготовляється у вигляді дрібнодисперсного порошку або непрозорих гранул. Густина полівінілхлориду 1350-1460 кг/м3. Завдяки додаванню спеціальних добавок – пластифікаторів, ПВХ може бути жорстким або м’яким з різним набором теплофізичних і фізико-механічних властивостей. Залежно від вмісту пластифікатора ПВХ поділяють на вініпласт (вміст пластифікатора до 10%) – жорсткий полімер з високою міцністю;  пластикат (вміст пластифікатора від 10% до 90 %) – м’який полімер з можливістю регулювання еластичності, міцності та пружності; пластизоль (вміст пластифікатора понад 90 %) що являє собою дисперсію частинок ПВХ в пластифікаторі.

Поліамід 6 – виготовляється у вигляді гранул від білого до світло-жовтого кольору, густина 1110-1160 кг/м3конструкційний полімерний матеріал з надзвичайно високими механічними властивостями, що володіє хорошою антифрикційною здатністю. Даний полімер хімічно стійкий до впливу масел, бензину, спирту, слабких кислот, розведених і концентрованих лугів, нетоксичний. Деталі, отримані з поліаміду 6 відзначаються високою якістю, формостійкістю, особливою міцністю, несприйнятливістю до біохімічних впливів. Вони довго не руйнуються при низьких температурах і ударних навантаженнях та володіють значним експлуатаційним ресурсом.

Інші види
пластику

Додатки до полімерних матеріалів

Все більшого поширення набувають різні додатки до полімерних матеріалів, які усувають недоліки конкретних полімерів, покращують властивості та здешевлюють вироби з пластмас.

  1. Пластифікатори. Надають матеріалу еластичність, полегшують його перероблення, підвищують стійкість готових виробів до впливу низьких температур.
  2. Антипірени. Знижують горючість полімерів, підвищуючи їх безпеку. Використання антипіренів особливо важливо при виробництві деталей електричних приладів, електроізоляції, а також різних предметів побутового та промислового призначення.
  3. Модифікатори ударної в’язкості. Використовуються для виготовлення виробів з пластмаси, для яких важливі показники стійкості до ударних навантажень. Захищають полімери від впливу негативних кліматичних факторів
  1. Мінеральні наповнювачі. Дозволяють покращити експлуатаційні властивості виробів, покращити зовнішній вигляд та здешевити кінцевий продукт. Часто використовуються для надання полімерним матеріалам специфічних характеристик (магнітні, електричні, теплофізичні, антифрикційні, антистатичні, бактерицидні тощо).
  2. Пігменти. Надають пластиковим виробам будь-який колір. Існують речовини, що підвищують прозорість полімерів, які надають перламутровий блиск, іскристий або матовий ефект.
  3. Антиоксиданти, термо- і світлостабілізатори. Підвищують стійкість полімерних матеріалів до впливу УФ-випромінювання, дії окисників, зокрема кисню, дії підвищених температур, що значно підвищує експлуатаційний термін готових виробів та полегшує умови їх перероблення.
  4. Модифікатори текучості та перероблювальності. Дозволяють полегшити перероблення полімерної сировини та покращити умови виготовлення виробів.
  5. Антимікробні добавки, абіотичні добавки, біоциди. Підвищують стійкість до дії бактерій (грибків і плісняви). Запобігають обростанню матеріалу у воді (альгіциди).

Раціональний підбір полімерної сировини є вирішальним фактором для отримання якісних полімерних виробів без утруднення технології виробництва. У цей же час, значну частину проблем які виникають як під час виготовлення полімерної продукції так і під час її експлуатації можна вирішити шляхом модифікування або заміни компонентів сировини з якої вона виготовляється.

Компанія може працювати як з Вашою сировиною так і з можливістю підбору сировини під конкретні вимоги Вашого продукту